Еще один украинский «решала» за решеткой: как Мартыненко доигрался в Швейцарии

Во второй раз в истории Украины посадили высокопоставленного коррупционера. И второй раз это случилось за рубежом. После Павла Лазаренка швейцарские нары ожидают соратника Яценюка и бизнес-партнера Порошенко – Николая Мартыненко.

Про визнання Федеральним кримінальним судом Швейцарії винним колишнього депутата Миколу Мартиненка – читайте в новому блозі «Чесна політика» на 24 каналі.

В чому звинувачують Мартиненка

Йому присудили 28 місяців ув’язнення, з яких 1 рік Мартиненко має фізично відсидіти у в’язниці – за відмивання близько 2,8 мільйона євро через швейцарські банки «в складі злочинного угруповання».

Окрім Мартиненка, винним також визнали його спільника, громадянина України Павла Скаленка, який допомагав Мартиненку ховати в Швейцарії гроші, отримані у вигляді відкатів.

За даними слідства Швейцарії, Мартиненко доручив Скаленку створити офшорну компанію під назвою «Брадкрест» у центральноамериканській державі Панама на чолі з місцевими мешканцями, які за документами виступали номінальними власниками. Але найцікавіше, що саме ці мешканці Панами призначили Мартиненка своїм уповноваженим представником.

Причетність Мартиненка було викрито, коли швейцарські прокурори прийшли з обшуками в швейцарські ж банки та вилучили там так званий «формуляр А».

Що це «формуляр А»?

Незалежно від того, хто значиться фіктивним власником компанії, у зносинах зі швейцарським банком офшорка має показати реального власника. І цим реальним власником у формулярах швейцарських банків значився якраз Мартиненко.
Засудження Мартиненка – це встановлення справедливості щодо одного з найбільш одіозних «рєшал» української політики. Мені випала честь повідомити першим про відкриття справи щодо Мартиненка в Швейцарії – це сталося ще наприкінці 2014 року.

Тоді та всі наступні роки Мартиненко переконував, що жодного провадження проти нього в цій державі немає. Тепер, за його ж логікою, за неіснуючим провадженням йому винесли вирок, який передбачає цілком реальний рік за ґратами.

«Про нібито наявність щодо мене кримінальної справи я дізнався зі ЗМІ. Звинувачення про начебто мою причетність до «хабаря» є нісенітницею. Я не вчиняв жодних правопорушень», – так казав Мартиненко і замовляв проти мене чорний піар, а коли я подав на нього до суду, то він відмовився від власних слів та не навів жодних доказів.

Зараз, коли Мартиненко отримав вирок у Швейцарії, він продовжує шукати винних і скаржитися, що через карантин та закриті кордони не зміг бути присутнім на засіданні суду.

«Я не зміг особисто відповісти на питання суду та засвідчити всю безпідставність згадок мого імені в цій справі», – прокоментував Мартиненко.

Я вже уявляю – заходить Мартиненко в швейцарський суд, дає свої свідчення, і під впливом його аргументів суд поміняв би свою думку. Ви в це вірите? Я – ні. А тому сподівання Мартиненка на апеляцію теж є марними – в Швейцарії суди, починаючи з першої інстанції, виносять справедливі рішення. І апеляції рідко коли їх скасовують.

Про те, що Мартиненку мало що світить у Швейцарії, він мав би зрозуміти ще декілька років тому, коли через суд намагався відсторонити від розслідування його злочинів швейцарського прокурора Урса Кьоллі нібито через те, що прокурор «незаконно розголошував матеріали справи” мені, Сергію Лещенку.

Закінчилося все тоді печалькою для Мартиненка – прокуратура Швейцарії не знайшла порушень в діях свого прокурора щодо інформування мене про перебіг слідства, потім аналогічне рішення ухвалив і швейцарський трибунал, а сам Мартиненко побіднішав на декілька тисяч франків компенсації видатків через затіяну тяганину з прокуратурою.

Справа Мартиненка в Україні

Сьогодні злочин Мартиненка, окрім Швейцарії, паралельно розслідується в Україні та Чехії, і якщо в Європі вже є рішення, то в Україні справу передано до антикорупційного суду, і директор НАБУ Артем Ситник прогнозує швидкий результат.

Суть злочину, який паралельно зі швейцарцями розслідує НАБУ, полягає в тому, що Мартиненко як голова комітету Ради з питань енергетики був неформальним куратором «Енергоатому» та отримував так звані «комісійні» за продукцію, яку атомне підприємство купувало в Чехії на заводі Skoda. Ці відкати заходили на рахунок панамської фірми «Брадкрест» у Швейцарії, після чого правоохоронці порушили справу.

Куди йшли гроші, отримані як відкати? На поповнення особистих рахунків Мартиненка та оренду нерухомості в Британії, Австрії та Швейцарії для членів родини та наближених осіб, оплата коштовної вогнепальної зброї в Британії, переказ на інші рахунки Мартиненка на Кіпрі, оплата туристичних послуг для народних депутатів.

Швейцарський вирок Мартиненку – вдруге, коли саджають за ґрати українського корупціонера. І вдруге це сталося за кордоном – раніше Павла Лазеренка засудили в США до 8 років тюрми.

Паралельно вирок Лазаренку тоді, 20 років тому, винесли і в Швейцарії – його засудили до 18 місяців тюрми, але термін відсидки в Швейцарії зарахували в час, який він провів за ґратами в Америці. А сам Лазаренко тоді вустами своїх адвокатів визнав, що через швейцарські банки, як чиновник, відмив 9 мільйонів вкрадених доларів.

З чого все почалось

Загалом же справа Мартиненка дуже цікава. Як розповідають мої джерела в США, в 2015 році Мартиненко склав депутатські повноваження під тиском адміністрації Обами-Байдена.

Річ у тім, що перед прильотом до України Байден зажадав, щоб 2 тодішніх керівники Петро Порошенко і Арсеній Яценюк кожен синхронно зробили крок до очищення свого оточення від корупціонерів.

Від Яценюка зажадали складення повноважень Мартиненка в Раді, і той дослухався до порад, а від Порошенка – відставки Шокіна з посади генпрокурора, як того вимагали активісти, журналісти та депутати.

В підсумку, Порошенко виконання своєї частини умов розтягнув на 4 місяці, а зараз це взагалі намагаються подати як тиск США з метою прибрати «чесного» прокурора Шокіна.

Хто став на захист Мартиненка

Після того, як Мартинка засудила Швейцарія, офіційно визнавши його винним у відмиванні злочинних коштів, це слушна нагода нагадати прізвища тих, хто брав на поруки цього діяча в Україні після того, як Мартиненка було арештовано в рамках справи, що розслідує НАБУ.

За Мартиненка поручилися:

  • міністр молоді та спорту Ігор Жданов;
  • заступник голови ЦВК Андрій Магера;
  • 18 народних депутатів від «Народного фронту».
  • під судом були помічені також міністерка освіти Лілія Гриневич та міністр інфраструктури Володимир Омелян.

Але, схоже, і сам тодішній прем’єр Володимир Гройсман був не проти захисту Мартиненка. Коли його попросили прокоментувати такий вчинок, він заявив – «це було командне рішення».

«Можу сказати, цей крок урядовців абсолютно свідомий. У мене немає жодного застереження щодо такого кроку. Я вважаю, це було командне, колективне, політичне рішення», – так зазначив Гройсман на питання про дії депутатів та міністрів, що захищали Мартиненка, який, своєю чергою, підозрюється в розграбуванні державних компаній, які перебували у підпорядкуванні того ж таки Гройсмана.

Усе це означає, що, окрім самого Мартиненка, відповідальність мають понести і ті, хто поручалися за нього в судах. І за кришування корупціонера мають назавжди бути прибраними з української політики.

ДОСЬЕ: Николай Мартыненко. Почему «ядерного олигарха» активно сливают?

Виктор Шокин. Прокурор «на каникулах»

Сергей Лещенко

Еще один украинский «решала» за решеткой: как Мартыненко доигрался в Швейцарии обновлено: 6 июля, 2020 автором: Redactor

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий